Старший сержант Юрій Цуканов отримав відзнаку Міністра оборони України
Історія Захисника Юрія Олександровича Цуканова – непроста. Як, зрештою, історія кожного Захисника. Для пана Юрія цей шлях почався ще у 2014-му: АТО, перші удари, втрати, перше усвідомлення – це надовго.
Донецький аеропорт. Місце, де бетон став пилом, а люди – символом. Де народилося слово “кіборги” і весь світ побачив відвагу і незламність наших воїнів. Він був там. Бачив, як життя тримається на межі, як поруч гинуть побратими, і земля стає важчою від пам’яті.
Потім – роки служби у складі 96-ї зенітно-ракетної бригади без пауз і перепочинку.
Повномасштабне вторгнення. Нові напрямки й бої. Аеропорти, стратегічні об’єкти. Міста, які для нас лише назви, а для нього та побратимів – "гарячі точки", де вирішувалася доля України: Макарів, Харків, Черкаси, Чернігів, Київ, Старокостянтинів… Юрій Цуканов – командир мобільно-вогневої бригади.
Але жодне звання не передає головного. Юрій Цуканов – людина, яка віддала війні понад десятиліття свого життя.
Колись він жив на Сумщині. Тепер його родина – тут, на Рогатинщині. Як і тисячі інших сімей, ця сім'я також змінила географію, але не змінила суті: дім – те, що ти захищаєш.
Наш Захисник отримав відзнаку Міністра оборони України «10 років сумлінної служби». Якщо ми бачимо медалі, то кожен захисник, котрий їх отримує, бачить шлях до неї. І цей шлях вимірюється втратами, втомою і вірою.
Дякуємо кожному захиснику – тим, хто став між світлом і темрявою, хто власним серцем закрив Україну від вогню, хто тримає небо, коли воно падає на плечі.
Ви – грім і тиша нашої землі, кров її пам’яті й подих її майбуття.
У ваших кроках — відлуння віків, у ваших руках — доля нації.
Перед вами схиляється час. Перед вами мовчить біль.
Бо ви – ті, на кому тримається світ.
Низький уклін вам – за Україну, яка не впала. І не впаде.
