В Івано-Франківську відрито Алею віри і надії як символ незгасної віри та чекання
В Івано-Франків
ську відкрили Алею віри і надії. Участі взяли рідні наших безвісти зниклих Героїв і тих, хто перебувають у ворожому полоні, духовенство, представники влади, мешканці та гості міста. Це місце — про тих, чиї голоси сьогодні стишені полоном або загублені в невідомості. Про тих, чиї кроки ще
не ступили на рідне подвір’я, але чиї імена щодня звучать у молитвах: ми пам’ятаємо, чекаємо, ми віримо.
Під час відкриття Алеї лунали слова, що йшли від серця. Родини зниклих безвісти та полонених продовжують триматися за надію, як за останній вогник у темряві, а ми завжди маємо бути поруч, щоб цей вогник не згас. Хвилина мовчання була наповнена 
тисячами невисловлених думок, вірою і любов’ю, які сильніші за відстані й час.
Алея віри і надії — це місце, де чекання перетворюється на силу. Де віра проростає крізь втому, а надія тримає серце відкритим до радості зустрічі. Вона нагадує: полон – це не кінець історії, а лише важке випробування на дорозі додому. Навіть найдовша дорога завжди завершується там, де чекають. А тут чекають усім серцем. І вірять – всім серцем.
