СЗЧ: осуджувати не варто дати другий шанс
Тема СЗЧ – дуже важлива і реально важка. Важка, бо це долі конкретних людей. Важлива, бо повернення після СЗЧ може кардинально змінити розстановку сил у війні.
Кількісний склад тих, хто в СЗЧ, можна умовно розділити на три великі групи, кожну з яких також можна умовно поділити на підгрупи. Поки пройдемся по групах.
Перша велика група СЗЧшників це елемент маргінального бидла і опущених. Це алкаші, наркомани, ігромани, психічно хворі, просто з низьким IQ. Дуже велика різношерстна група. Декого з них просто шкода, бо не від доброго життя можуть статись в людини розумові відхилення (хвороби, спадковість, контузії). Декого хочеться самому пристрелити, щоб «не смерділо». Цей вид СЗЧ був, є і буде. Ці люди живуть зі своїми залежностями. Прийшла зарплата - треба напитися і зависнути в кабаку чи на хаті до п'яти днів. Його командир знає, що зарплата це неминуче зло, але все таки подає такого в СЗЧ, щоб себе перестрахувати. Бо захлинеться такий СЗЧшник блювотинням, або згине в поножовщині, або від передозу, або вчинить якесь ДТП. Тому такий контингент постійно тікає і постійно вертається. Вертається, бо іншого джерела зарплати не знає і по факту – не вміє. Такі як солдати – нікудишні. Коефіцієнт корисної дії від них процентів 10. Не більше. Але тяганини навколо них набагато більше. Росіяни, як правило, без зайвих докорів сумління таких посилають у м'ясні штурми.
Друга велика група СЗЧ – це перелякані мобілізовані. Це просто неадаптовані до постійного військового напруження глибоко цивільні люди. Людей треба вчити психологічно. Від початку, коли лише відірвали від теплого і ситного цивільного буття до солдатських буднів виживання в земляних норах з буржуйками, вічно мокрими шкарпетками і постійним копанням нових земляних нір. Навіть поки що без стрільби і загрози загинути. Треба спочатку щось навчити цих людей, а потім вимагати. Досвід показує, що якщо з такими мобілізованими працювати, показувати приклад, то з досить великої їх частини буде військовий толк. Збільшиться їх живучість і, одночасно, збільшиться загроза для противника. З таких можуть народжуватися Воїни. Тут єдине рішення – це час і тренування подалі від бойових дій. Коефіцієнт корисної дії від такого мобілізованого пропорційний вкладеним зусиллям. І може досягати 50 відсотків в середньому.
Доповнення. До цієї групи СЗЧ треба обов'язково застосовувати метод вивчення особистих навичок і використання такого мобілізованого на напрямках, що найближчі до його попередніх вмінь і досвіду. Треба вивчати професійні і психологічні схильності.
Третя велика група СЗЧ – це солдати, сержанти і навіть офіцери, які зламались. Коли це той самий Воїн, але щось стало тригером і людина перестала себе бачити в бою. Це може бути психологічний чинник (чергове поранення; втрата побратима; френдліфаєр; надмірна жорстокість), це може бути сімейний чинник (втрата реальна чи моральна когось з найрідніших), це чинник справедливості, особливо, коли командир злочинний довбойоб.
Таких треба повертати в стрій. Однозначно не в свій попередній, де багато негативних подразників. В окремий підрозділ. І, обов'язково, визначити, що було причиною попереднього СЗЧ. Коефіцієнт корисної дії тут може досягати 100 відсотків.
Бо в армії всі мають бути вмотивовані. І у всіх є щось своє недосказане ворогу.
З відкритих джерел
