Ой, у лузі червона калина...
28 лютого 2022 року — на четвертий день повномасштабного вторгнення Росії в Україну Андрій Хливнюк, соліст гурту “Бумбокс”, записав переспів першої строфи пісні “Ой у лузі…” на Софійській площі у Києві.
Відео стало вірусним і викликало хвилю переспівів, зокрема від південноафриканського музиканта Девіда Скотта, відомого як The Kiffness, та британського рок-гурту Pink Floyd із версією Hey, Hey, Rise Up! Сьогодні ця патріотична пісня визначає національну ідентичність сучасних українців, особливо тих, яких лиха доля воєнних біженців розкидала по всьому світу.
Історія пісні тривала й захоплива. Популярний зачин походить із козацької пісні “Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі”, яка описує національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького у середині XVII століття. У 1913 році театральний режисер Степан Чарнецький використав згадану козацьку пісню для вистави “Сонце руїни”. Він послуговувався текстом, що починався з рядка “Ой у лузі червона калина”. А диригент театру Михайло Коссак зробив аранжування, взявши за основу народну мелодію.
У міжвоєнний період 1920—1930-х років завдяки хоровим обробкам Олександра Кошиця, Філарета Колесси та інших композиторів пісня увійшла до репертуару численних сільських та міських хорів. Усіх захоплював її глибокий символічний зміст. Головний образ композиції — калина, червоні ягоди якої здавна є символом пролитої у битві козацької крови. А в баладах про родинне життя вона уособлює передчасну смерть й означає місце поховання молодої людини.
Стрілецький варіант пісні “про калину” та “славну Україну” в радянський час був під забороною. Він поширювався тільки через родинні традиції галичан.
