14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, також відомий як День ліквідатора.
Майже мільйон людей рятували Україну і світ від ядерної катастрофи на ЧАЕС, близько 60 тисяч з них – загинули. Якби не жертовні дії наших рятувальників, сьогодні світ міг бути зовсім інакшим. Вкотре українці врятували Європу та світ, продовжують це робити й сьогодні. На жаль, декотрі погрози й маніпуляції росії термінують як ядерний тероризм. Укотре переконалися, що ця країна не цінує людське життя, жонглює погрозами, але ми віримо, що кваліфіковані українські працівники, котрі знаходяться в ядерних лабетах ворога на Запорізькій АЕС, не допустять трагедії, наслідки котрої можуть бути кратно більшими не лише для України, а й для світу загалом.
Вибух на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року призвів до масштабних трагічних наслідків. Після викиду в атмосферу радіоактивних речовин, було заражено майже 200 тисяч квадратних метрів землі, 70% з яких припадали на територію України, білорусі та росії.
Найбільше від забруднення в Україні постраждали Київська та Житомирська області. Викид радіоактивних речовин після аварії на ЧАЕС становив до 50 мільйонів Кюрі, що в сотні разів перевищує показники радіації після атомного бомбардування японського міста Хіросіма в 1945 році.
Наступного після аварії дня, урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1 і 2 енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті. Упродовж 27 квітня більш як 44,5 тис. мешканців міста енергетиків були евакуйовані в сусідні з Чорнобильським Поліський та Іванківський райони, 1 тис. – вибралися в Чернігівську й інші області. В Прип’яті залишилося тільки 5 тис. чол., які були залучені до проведення невідкладних ліквідаційних робіт. В повідомленні КГБ вказується, що станом на 8.00 год. 28 квітня рівень радіації на 3 і 4 енергоблоках становив 1000-2600, а на окремих ділянках міста – 30-160 мікрорентген в секунду. В цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – «Что это означает?». Це промовисте свідчення того, що навіть найвищі посадові особи держави до кінця не усвідомлювали рівня небезпеки та масштабів катастрофи.
1 травня 1986 року Комуністична партія вивела на святковий парад у Києві сотні тисяч людей, у тому числі й дітей, хоча рівень радіації перевищував допустимий у десятки разів. О 20.00 30 квітня вітер повернувся у бік Києва і в місті почав підніматися радіаційний фон. 2 травня 1986 року радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії, а офіційно оголосило про неї – тільки на 9-й.
Приховування владою правди про факт катастрофи і її наслідки, брак інформації про заходи безпеки і недостатня допомога потерпілим, похитнули віру в цінності комуністичної ідеї навіть у найбільш лояльних її прихильників.
Спроби москви приховати правду про катастрофу та її наслідки посилили опозиційний національно-демократичний рух в Україні, до його учасників долучилися «зелені» – активісти боротьби проти забруднення навколишнього середовища. А вже невдовзі – побудована на брехні імперія впала.
Дякуємо ліквідаторам, котрі врятували світ! На жаль, багато з них загинули, виконуючи свій професійний обов’язок. Ціною власного життя вони зберегли не одне покоління українців живими. Віримо, що це лихо не повториться!
