1 листопада 1918 року розпочався "Листопадовий чин", внаслідок якого було проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР)
"Кожен з нас бачив, що мусимо зачинати сьогодня або ніколи. Але, вибираючи це друге, чи могли б ми тоді зватись нацією?" - писав у спогадах про ніч на 1 листопада 1918-го один з організаторів Листопадового зриву Дмитро Паліїв
Сьогодні одна із небагатьох дійсно визначних дат в історії України на довгому шляху до здобуття незалежності - створення Західно-Української Народної Республіки.
У жовтні 1918 року імператор Австро-Угорської імперії Карл І оголосив про перетворення дуалістичної монархії у федерацію народів, внаслідок чого на Галичині помітно активізувався український національний рух. Польські військово-політичні кола, намагаючись на момент розпаду Австро-Угорщини встановити контроль над Галичиною, створили 28 жовтня у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію. Приїзд Комісії був запланований на 1 листопада.
Тому Українська Національна Рада, з метою захоплення влади у Львові, почала готувати збройне повстання. Опираючись на підрозділи полку УСС, на чолі з сотником УСС Дмитром Вітовським, в ніч на 1 листопада, Військовий комітет захопив ратушу, намісництво, радіо, телеграф та вокзали.
Вже на ранок у місті замайоріли синьо-жовті прапори. Цього ж дня підрозділи УСС зайняли Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста і містечка Галичини.
Ці події отримали назву «Листопадовий Зрив (Чин)» або «Листопадова Революція».
Відразу після проголошення у Львові ЗУНР почалося будівництво молодої держави на західних теренах України – Галичині, Буковині, Закарпатті. Президентом ЗУНР було обрано Євгена Петрушевича, главою уряду – Державного секретаріату – Костя Левицького, затверджено тимчасовий Основний Закон ЗУНР, відповідно до якого визначалися кордони, герб і прапор. Столицею ЗУНР спочатку був Львів, потім Тернопіль, а з січня 1919 року – Станіслав (тепер – Івано-Франківськ). А вже через три місяці на Софійській площі у Києві Директорія УНР проголосила Урочистий Акт Возз’єднання Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки в єдину соборну Українську державу.
Хоча ЗУНР проіснувала недовго, однак стала яскравою сторінкою героїчної боротьби українського народу за свою свободу та незалежність. Безумовно, події листопада 1918–го року стали символом невмирущої ідеї та виявом високого патріотизму і безмежної любові до свого народу, де українці вкотре показали безкомпромісне прагнення жити у вільній демократичній суверенній державі.
Цього дня ми вшановуємо наших Героїв, згадуємо їх із вдячністю та молитвою. Пам’ятаймо про тих, хто наближав день, коли у світі постала суверенна Українська держава, і про тих, хто відстоює її Незалежність у наш час.
