У Рогатинській громаді вшанували пам’ять українців – жертв примусового виселення у 1944-1951 роках
На пам'ятнику депортованим - гілка калини. Вона нагадує оселі, де мало народжуватись нове українське життя, облаштовувати побут - молоді сім'ї, тішитись онукам - сивочоле покоління. Але цю гілку родоводу безжально "зірвали", депортували, прирекли на поневіряння...
Історія повторюється знову. Сьогодні багато родин нашої громади розуміє біль людей, яким довелося покинути рідний дім через війну. Бо 80 років тому їхні бабусі, батьки або й близькі люди теж примусово втратили родинне гніздечко. 80 років тому розпочалась трагічна сторінка в історії нашого народу - вимушене переселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. Воно тримало у чотири етапи. Майже 700 тисяч українців примусово, позасудово депортували із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна...
Про те, як важливо пам’ятати свою історію, знати своє коріння та робити висновки з тих подій, які пережили наші предки, наголосила під час сьогоднішнього віче-реквієм вчитель історії Рогатинського ліцею №1 Надія Женчук.
Захід відбувся біля пам'ятника депортованим у Рогатині. Молитвою присутні вшанували українців – жертв примусового виселення у 1944-1951 роках. З нагоди знакової дати від Рогатинської громади було покладено свічку та квіти до монумента.
Довідково:
Підставою для примусової депортації українців із рідних домівок, де вони споконвіку проживали, стало встановлення наприкінці Другої світової війни нового польсько-радянського кордону. У зв’язку з чим комуністичні режими в Україні й Польщі уклали 1944 року угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР, а польського – з території України до Польщі. Військові операції проти мирного населення перетворилися для понад 700 тисяч етнічних українців репресіями й обмеженням прав, повною забороною повертатися на рідну землю, втратою домівок, а для багатьох – і життя. Через обмеження соціальних, політичних, економічних і культурних прав опинилися під загрозою знищення низка етнічних груп українського народу.
За інформацією Українського інституту національної 
пам’яті були втрачені громади українців зі своєю історією та культурою, які до переселення поколіннями жили на своїй малій батьківщині. Внаслідок переселень і депортацій у 1944–1951 роках рідних домівок було позбавлено близько 750 тисяч українців. З іншого боку кордону, з західних областей радянської України, до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.
Своїми варварськими діями комуністичний режим завдав непоправної шкоди, що призвело до знищення національної ідентичності та культури. Уже понад два роки триває повномасштабна збройна агресія рф в Україні. Захоплення російськими військами у 2022 році українських громадян на окупованих територіях з подальшим їх вивезенням до фільтраційних таборів та депресивних районів росії – це сьогоднішня версія колишнього примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.
Депортація була кульмінацією великого злочину проти українців лише за те, що вони були українцями.
Пам'ятаймо про депортацію українців 1944–1951 років.
