Нині минає 168 років з дня народження Великого Каменяра
Я син народа, що вгору йде…
Іван Франко
Максим Рильський писав: «Іван Франко ...Низько і глибоко ми клонимося чолом перед цім іменем, як чоло клонять люди світу перед іменем Вольфгенгга, Гетте, Джорджа Байрона, Тараса Шевченка. …Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України і людськості».
Сьогодні ми згадуємо Івана Франка як символ боротьби за українську ідентичність, людину, що своїм словом і діями зміцнювала нашу національну свідомість. Його ідеї, твори та приклад життя залишаються актуальними й надихаючими навіть через століття.
Віддаючи шану Великому Каменяреві, ми вкотре усвідомлюємо, що Франко – це не просто історична постать, а живий приклад того, як слово може змінювати світ.
1856, 27 серпня в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) в родині селянина-коваля народився знаменитий поет, письменник, філософ, політик і громадський діяч Іван Якович Франко.
10 маловідомих фактів про Івана Франка
1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок. Став першим професійним українським письменником, який не мав державної роботи, а заробляв написаним.
2. Навчаючись у гімназії, виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно переказати розповідь вчителів на заняттях. Тоді ж зібрав величезну бібліотеку з понад 500 томів. Був скромним і неговірким, сидів на останній парті, мало спілкувався з однолітками. У п’ятому класі гімназії під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі. Брався перекладати Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім».
3. Пережив три арешти. Після другого (1880 р.) ледь не помер від голоду. За тиждень написав у готелі повість «На дні», на останні гроші відіслав її до Львова, а сам три дні жив на три центи, знайдені на березі річки. Знесиленого і непритомного, його знайшов та прихистив старий служитель готелю.
4. У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав українською із 48 мов, у тому числі східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».
5. Іван Франко – перший український політик. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).
6. Попри широко рекламований радянською критикою ярлик атеїста, Іван Франко залишався глибоко віруючою людиною. Хоча до церковних догм ставився критично. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, співав при службі Божій, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким. Його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
7. Останні 7 років мав паралізовану праву руку, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.
8. Помер 28 травня 1916 р. на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу ховали його в чужій вишиваній сорочці в «позиченій» ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.
9. Номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 р. референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак премію вручають восени і прижиттєво. Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.
10. Син Івана Франка Петро став одним із засновників «Пласту», а згодом – сотником Легіону УСС.
