Від Київської Русі до сучасності: глибоке коріння синьо-жовтого прапора
Синьо-жовтий прапор, який ми знаємо сьогодні як символ нашої незалежності, має багатий історичний спадок. Поєднання блакитного та жовтого кольорів має свої корені ще з часів Київської Русі. В ті часи ці кольори прикрашали герби та прапори українських міст, символізуючи різні аспекти життя і культурної ідентичності.
У період козаччини ці кольори набули особливого значення. На полкових і сотенних знаменах козаків синій фон символізував небо та небесну благодать, тоді як жовті елементи, такі як хрести та зірки, представляли віру, силу та незламність. Цей символізм виявився не лише у військових знаменах, а й у релігійних та культурних символах того часу.
Перше документальне підтвердження використання синьо-жовтого прапора у контексті національної боротьби відноситься до середини XIX століття. Під час європейських революцій 1848 року, відомих як «Весна народів», синьо-жовтий прапор був піднятий над ратушею у Львові, демонструючи прагнення українців до національного самовизначення.
Відтак, синьо-жовтий прапор супроводжував українців в їхній боротьбі за незалежність і державність, ставши символом національного єднання та відродження.
