Гостем нового епізоду подкасту «Простими словами» став Тимофій Брік, доктор соціології та ректор Київської школи економіки
Одним з елементів психологічної стійкості є відкрите та гнучке мислення, а соціологія дає для нього якісну поживу. Гостем нового епізоду подкасту «Простими словами» став Тимофій Брік, доктор соціології та ректор Київської школи економіки. Він розповів про ресурси й обмеження українського суспільства, спадок минулого, що впливає на те, як ми поводимося й ухвалюємо рішення сьогодні та динаміку нашого рівня довіри.
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Проєкт реалізовано у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.
Люди голосують за популістів, бо відчувають, що застрягли
З кінця 20 століття економіка та торгівля глобалізуються, це впливає на рівень бідності в усьому світі, але в особливий спосіб. Країни, у яких ще 40–50 років тому велика частина населення жила в крайній бідності, як-от Індія, Пакистан, деякі країни Африки, покращують цю ситуацію, й НАЙБІДНІШІ ЛЮДИ ПОЧИНАЮТЬ ОТРИМУВАТИ ТРОХИ КРАЩУ ЯКІСТЬ ЖИТТЯ. Водночас покращується стан найбільш заможних верств населення: дуже багаті люди стають ще багатшими.
А от так званий СЕРЕДНІЙ КЛАС ЗАЛИШАЄТЬСЯ БЕЗ СУТТЄВИХ ЗМІН, ЦЕ ПАРАДОКСАЛЬНИМ ЧИНОМ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗРОСТАННЯ ПОПУЛІЗМУ, пояснює Брік. Люди, які перебувають посередині за рівнем доходів і мають досить добру якість життя, незадоволені, бо відчувають, ніби вони застрягли. Незалежно від рівня заробітку, люди в Європейському Союзі чи Сполучених Штатах мають суб'єктивне відчуття, що в їхніх країнах є нерівність і вони від неї страждають. Також там з'являється тенденція вважати, що раніше було краще, що покоління дідусів чи батьків якось розвивалося, підіймалося, а ми не можемо рухатись далі й досягати більшого. Це стає підґрунтям, щоб обирати популістів, які обіцяють повернути кращі часи або легко вирішити проблеми з нерівністю.
Соціальні ліфти вимикаються: син фермера теж стане фермером
У 80–90-х роках європейські соціологи мали консенсус щодо соціальної мобільності [зміна соціально-економічного становища людини в порівнянні з її батьками або впродовж її життя – ред.] по всій Європі, окрім Східної. Мобільність зростала, добре працювали соціальні ліфти. Зараз є новий консенсус, що по всій Європі соціальна мобільність стагнує, якщо спростити, то діти юристів стануть юристами, а діти фермерів залишаться фермерами, розповідає Брік.
Схожа тенденція є і в Україні. Ймовірність того, що людина здобуде вищу освіту, ще в 90-х роках ніяк не залежала від рівня освіти батьків. Можливо, батьки мають вищу освіту, а може, й ні, це не мало суттєвого впливу на шанси вчитися в університеті. А у 2000-х цей вплив уже простежувався. Українська соціологиня Світлана Оксамитна пише, що вихідці з більш освічених прошарків населення мають більше можливостей здобути вищу освіту. Тобто наше суспільство теж іде до більшої нерівності.
Привілеї, яких ми не помічаємо
На думку Бріка, більшість людей дуже рідко усвідомлюють і розуміють природу соціальних нерівностей. Люди просто живуть своїм життям і схильні вважати, що якщо в них щось вдається, то це завдяки їхнім зусиллям. Якщо ж не вдається, то це все через погані умови.
«Для мене дуже важливо пробувати аналізувати ситуацію навколо й розуміти, що на мене впливає, а що не впливає. Якщо я чогось досягнув, то, можливо, мені не треба задирати ніс і вихвалятися. Може, мені просто пощастило народитися в Києві», – додає Брік.
На думку соціолога, дуже важливо мати такий світогляд зараз, під час війни, це розвиває емпатію та здатність розуміти одне одного, незалежно від нашого походження.
Цинізм захищає українців від тоталітаризму
Українські соціологи з початку 90-х вимірюють ІНДЕКС СОЦІАЛЬНОГО ЦИНІЗМУ. Брік пояснює, що цинізм тут означає нестачу віри в моральність інших людей.
В анкеті потрібно відповісти, чи погоджуєтеся ви з твердженнями на кшталт: «Більшість людей чесні лише тому, що бояться, що їх викриють на брехні», «Більшість людей здатні піти на нечесний учинок заради вигоди», «Більшість людей схильні казати неправду», «Нікому не довіряти – найбезпечніше» тощо.
Якщо ви погоджуєтесь із більшістю тверджень в опитувальнику, вас можна класифікувати як соціального циніка.
ІНДЕКС СОЦІАЛЬНОГО ЦИНІЗМУ ШВИДКО ЗРОСТАВ У 90-Х І ДОСІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВИСОКИМ. У більш тривалій історичній перспективі можна побачити, що У 2022 РОЦІ ПОКАЗНИКИ ЦИНІЗМУ БУЛИ НАЙНИЖЧИМИ ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ ДОСЛІДЖЕННЯ. АЛЕ ВЖЕ У 2023 РОЦІ ВОНИ ЗНОВУ ПОЧАЛИ ЗБІЛЬШУВАТИСЯ – коментують автори дослідження соціального цинізму.
Прихований позитивний бік цієї ситуації, на думку Бріка, – це те, що ЦИНІЗМ ДОПОМІГ НАМ НЕ СКОТИТИСЯ НАЗАД В АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ. Часто, коли після досвіду тоталітаризму чи авторитаризму, країна виходить на демократичну траєкторію, вона легко може відкотитися назад. Це підтверджують приклади країн із пострадянського простору. В українському ж суспільстві немає цього запиту на авторитарного політичного лідера. І одне з можливих пояснень – це цинізм і нестача довіри як захисний механізм.
Чи можна виміряти щастя?
Брік розповідає, що в країнах, де відбувається економічна модернізація, з роками в середньому зростається відчуття суб'єктивного щастя. Американський соціолог і координатор «Світового дослідження цінностей» Рональд Інґлгарт одним із перших започаткував традицію порівнювати рівень щастя в різних країнах, щоби побачити, як воно пов'язане з економічним розвитком.
За словами Бріка, єдине просте питання «Оцініть, наскільки ви щасливі за шкалою від 1 до 10?» дуже добре працює з погляду соціологічних методик, респонденти рідко пропускають це питання, там немає варіанту «важко відповісти».
Згідно зі світовим дослідженням щастя 2024 року, Україна займає 105 місце. Одна Брік наголошує на цікавій тенденції: ПРЕДСТАВНИКИ ДЕЯКИХ КРАЇН І КУЛЬТУР СХИЛЬНІ ГОВОРИТИ ПРО ВИЩИЙ РІВЕНЬ ЩАСТЯ, НІЖ ПОКАЗУЮТЬ ЇХНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, НАПРИКЛАД, ТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ. З ІНШОГО БОКУ, ПОСТРАДЯНСЬКІ КРАЇНИ, ЯКЩО ДИВИТИСЯ НА ПОКАЗНИКИ, МАЛИ БИ БУТИ БІЛЬШ ЩАСЛИВИМИ, АЛЕ РЕСПОНДЕНТИ КАЖУТЬ ПРО НИЖЧИЙ РІВЕНЬ ЩАСТЯ. Неможливо все пояснити економікою, певна історична колія, політичні режими, релігія, культура – усе це впливає на те, наскільки щасливими почуваються люди, – пояснює соціолог.
Довіра під час війни
На думку Бріка, через відчуття економічних нерівностей, бідності, зневіри щодо політичної системи, значна частина українців не довіряють одне одному та не вірять у позитивні зміни. Ми маємо низький рівень довіри до офіційних інституцій, однак дослідження показує, що після початку повномасштабного вторгнення рівень довіри до волонтерських організацій значно підвищився.
«Чому ми міцні та витривалі? Тому що в нас є волонтери, які одне одного не знають, але в якийсь момент вирішили повірити, що якщо я скину гроші на незнайому картку, то ця людина купить автівку, передасть її третій людині, та передасть четвертій, яка довезе до фронту. Люди дозволили собі зробити цей крок довіри, і це спрацювало. ЗАРАЗ МИ ЖИВЕМО В СИТУАЦІЇ, КОЛИ САМЕ ДОВІРА Є МЕХАНІЗМОМ НАШОГО ВИЖИВАННЯ. Ми маємо вчитися об'єднуватися та привчити себе дисципліновано довіряти одне одному. Це складна навичка, з огляду на весь наш попередній досвід. Але іншого вибору в нас зараз немає», – підсумовує Брік.
