Цей день в історії України
18 січня 1992 року моряки Чорноморського флоту колишнього СРСР присягнули на вірність народу України. Першим бойовим підрозділом, який після відновлення незалежності у 1991 році підняв український прапор, стала 3-тя рота школи водолазів у Севастополі під командуванням капітана 3 рангу Олександра Клюєва.
Взагалі після розпаду Радянського Союзу передбачалося, що основою національних збройних сил стануть всі формування СРСР, розташовані на території України. Зокрема, і Чорноморський флот ВМФ СРСР, головна база і більшість формувань якого перебували в українському Криму. До речі, на Всеукраїнському референдумі незалежність України підтримали 72% особового складу флоту. До 20 січня 1992-го року всі військовослужбовці в Україні, в тому числі чорноморці, мали скласти українську присягу.
Але командувач Чорноморського флоту Ігор Касатонов виступив проти передачі Україні навіть частини Чорноморського флоту. 17 січня 1992 року він виступив у Москві, де наголосив, що «цей раптовий перехід під Україну, зміна громадянства, орієнтирів, зміна історії — це неприпустимо». В цей час в Криму почала нагнітатися антиукраїнська істерія та залякування «бандерівцями».
Через позицію проросійського командування Чорноморський флот так і не був приведений до української присяги. Однак офіцери, які були за Україну, на свій страх і ризик разом зі своїми колективами почали присягати на вірність українському народу. Першим військову присягу склав командир роти капітан 3-го рангу Олександр Клюєв, за ним — його заступник капітан 3-го рангу Віктор Кравченко, командири навчальних взводів капітан 3-го рангу Борис Цимбал, капітан-лейтенант В’ячеслав Гладніков, мічман Сергій Рябінін, його заступник мічман Олег Бєлов, старшина роти старший мічман Микола Журавльов. Разом з ними присягу склали капітан 2-го рангу Микола Тихонов, капітани 3-го рангу Яків Древаль, Петро Піддубний та понад 20 мічманів Школи водолазів. Це сталося 18 січня 1992 року.
Зупинити цей процес у командування ЧФ не було можливості. 22 лютого 1992 року в Севастополі українську присягу склали морпіхи 880-го батальйону Віталія Рожманова — найкращого у 810-й окремій бригаді морської піхоти за результатами підготовки попереднього року. А 9 липня 1992 року таку ж присягу склав особовий склад військової комендатури Севастопольського гарнізону.
Все це супроводжувалося репресіями з боку командування та цькуванням населення. Практично всі, хто склав присягу, були відсторонені від обов’язків або звільнені, військові частини розформовано. На вулиці людям, які одягнули форму українських моряків, часто лунали погрози i лайка на зразок: «Зpадник!», «Бандеpа!» та інші. Деяких офіцерів, які присягнули Україні, виводили з територій військових частин під конвоєм навіть без права забрати особисті речі. Були навіть телеграми з Москви «Применять оружиє против бандитов на поражение».
До кровопролиття тоді, на щастя, не дійшло. І бойові офіцери, які присягнули на вірність Україні, стали основою Військово-Морських сил відродженої України. Хоча питання Чорноморського флоту ще довго лишалося предметом тривалих переговорів, дипломатичних (і не тільки) конфліктів між Києвом та Москвою. До остаточного поділу в 1997 році ЧФ де-юре залишався спільним, а фактично був російським і в 1992 році український флот почав будуватися з нуля.
Український інститут національної пам'яті
