Чому сталася Куренівська трагедія і як приховали тисячі загиблих киян
60 років тому - 13 березня 1961-го - київську околицю Куренівка накрив майже 10-метровий селевий потік з Бабиного Яру. Ця техногенна катастрофа, яка забрала життя багатьох людей і залишила без даху над головою приблизно пів тисячі сімей, увійшла до історії як Куренівська трагедія.
Так сталось, що один злочин спричинив інший злочин.
Якби наприкінці 1940-х років у Бабиному Яру спорудили "пам'ятник жертвам фашистського терору", як передбачала в березні 1945-го спільна постанова ЦК КП(б)У та уряду УРСР, ніхто б не посмів створювати на місці масових розстрілів сотень тисяч людей районний Парк культури та відпочинку зі спортивним корпусом, стадіоном, літнім відкритим басейном, штучним катком, тенісними кортами, кав'ярнями, кінотеатром, танцювальним майданчиком тощо.
- Російський слід у Бабиному Яру. Що стоїть за конфліктом навколо меморіалу
- Блог історика: "Бабин Яр" - найвідоміша книга про Київ
Але монумент не спорудили - зокрема, через ініційовану Кремлем 1948 року антисемітську кампанію "боротьби з безрідними космополітами", яка неминуче відбилася на долі Бабиного Яру, адже переважна більшість його жертв - євреї.
Влада УРСР вирішила засипати Бабин Яр, глибина якого сягала 50 метрів, а довжина - 2,5 км, і вирівняну територію перетворити на місце розваг.
Саме цей злочинний намір поклав початок подіям, які призвели до Куренівської трагедії.
О 8.30 13 березня вода, змішана з піском, ґрунтами, глиною, понеслася з верхів'їв яру вниз, на Куренівку, набираючи швидкість і руйнуючи внутрішні дамби, а також захисну греблю в пониззі яру.
Страшна хвиля висотою 8-10 м обвалилася на Кирилівську вулицю, перевертаючи трамваї, автобуси, автівки, змітаючи все на своєму шляху - людей, житлові будинки, гуртожитки, трамвайне депо, цехи і виробничі корпуси Експериментального заводу, спортивні споруди стадіону "Спартак" тощо.
Пульпа накрила територію понад 30 га від нинішнього Подільського узвозу до Куренівського парку. Все, що там було, зникло під багнюкою товщиною до 4 м.
Пекло тривало півтори години.
В Києві подейкували: насправді загинули 2 тис. людей. А хтось казав і про 5 тис. Проте жодних документів, які б підтверджували такі дані, наразі не виявили.
Ніхто й ніколи не повідомляв про кількість знайдених там останків. І ось чому: "Вивезено з району затоплення 326 тис. м3 ґрунту, іншу частину ґрунту в обсязі 324 тис. м3 перелопатили екскаваторами" (зі Звіту спеціальної комісії Держбуду УРСР з нагляду за станом Бабиного Яру).
Непрямим показником реальної кількості жертв могла б слугувати кількість людей, зниклих безвісти. Але офіційні повідомлення не містять такої інформації.
Навіть за 60 років після Куренівської трагедії ми не знаємо, скільки людей насправді загинули.
