Наш відважний Да Вінчі. Назавжди у наших серцях, як і кожен Захисник. Слава Герою! Слава Героям!
Документаліст Сергій Лисенко надав Голосу Америки рідкісні кадри Дмитра, зняті ще у 2016 році та поділився своїми спогадами про командира батальйону 67-ї окремої механізованої бригади "Вовки Да Вінчі".
Сергій Лисенко: “Це відео зняте в травні 2016 на позиції «Зеніт» біля міста Авдіївка. Наша команда – військовий капелан Микола Мединський, журналістка Іванна Костюк і я – декілька днів жили з бійцями підрозділу «Вовки Да Вінчі» в укритті біля нульових позицій. Спочатку Да Вінчі не хотів, щоб його знімали, але за день-два вже не звертав увагу на камеру. У вільний від роботи час капелан розмальовував трипільським орнаментом різні уламки, що знайшов поруч з укриттям.
Капелан згадав, що Дмитро навчався в художній школі – за це і отримав псевдо «Да Вінчі» – і запропонував йому долучитись до розпису, але командир відмовився. Протягом цієї війни я декілька раз зустрічався з Да Вінчі. Перший раз це було восени 2014-го року в селі Піски під Донецьком. Останній раз ми бачились у 2022 після операції зі звільнення Харківщини. Тоді Да Вінчі знову відмовився давати інтерв’ю, але натомість умовив розказати про Харківську операцію свого друга, легендарного офіцера 80-ї бригади з позивним «Апачі»”.
Президент Володимир Зеленський у момент прощання з Героєм у столиці сказав такі слова: "Боляче втрачати наших героїв. Хоробрих, сміливих, сильних. Вірних собі і державі". Вся Україна вчора і сьогодні прощається із Захисником. Кожен з полеглих Героїв назавжди у наших серцях!
Слава Герою! Слава Героям! Слава Україні!
