Вітання голови Івано-Франківської РДА - начальника Івано-Франківської РВА Олександра Ярощука з нагоди Дня Гідності та Свободи
Останньо Україна живе цифрами. Серпневе 24те, листопадове 21ше, лютневе 24те, порядковий день повномасштабної, статистика втрат, номер банківських рахунків, хто куди донатить. Сьогодні листопадове 21ше.
Сьогодні ми, українці на всіх континентах, відзначаємо День Гідності та Свободи - свято, встановлене на знак вшанування патріотизму та мужності громадян, які у 2004 та 2013 роках стали на захист демократичних цінностей і європейського вибору нашого народу. Гідність та свобода вписані в генетичний код українців, закарбовані в мисленні та загальноукраїнській ментальності разом з цілунками й обіймами матері. Це, за словами Президента України, «дві цінності, нерозривно сплетені, як правий і лівий береги Дніпра. Як синій і жовтий кольори. Як слова Чубинського й музика Вербицького. Як дві нитки візерунка на вишиванці, де зашифровано наш генетичний код. Це гідність і свобода»
Сьогодні ми вкотре повинні відстоювати свою незалежність та утверджувати власний вибір на просторах вільної й незалежної. Тому щоранку, виконуючи славень, ми зводимо погляд до українського неба і далі продовжуємо боротися, аби його бодай сьогодні його не пронизували ворожі ракети. Ми, вільні люди XXI століття, живемо в реаліях, коли наш народ нещадно вбивають в Азовсталі, закатовують у Гостомелі, ґвалтують в Ізюмі, тримають в полоні в Оленівці. Але ми відважно протистоїмо цьому! Так, наша свобода має свої географічні координати, свої контурні виміри і ми не збираємося від них відмовлятися чи поступатися ними. Адже це – не цифри, це людські життя, якими так усвідомлено вдало нехтують та маніпулюють російські вбивці. Тому, мабуть, у час війни для нас день гідності та свободи – це кожен день, адже ми його вибороли. Вочевидь пророчими є слова гімну, де сказано, що «душу й тіло ми положим за нашу свободу», але ми хочемо нарешті мати цю свободу, жити в ній та насолоджуватися нею. Скрижалі української історії скроплені кров’ю наших предків і продовжують нині черленіти від крові наших мужніх захисників. Невже мало? Невже недостатньо?
Тому сьогодні щиро бажаємо собі того Великого дня, справді, як Великдень, коли ми будемо мати змогу вдихнути на повні груди повітря вільної країни, коли не буде сирен, вибухів, коли не буде сиріт та вдів.
Сильний народе сильної країни, Ти витримаєш! Могутній народе могутньої країни, Ти переможеш! Вільний народе вільної країни, Ти будеш!
Воїни! Ви наша безкінечна гордість, ви наше серце! Дякуємо! Чекаємо на Ваше повернення зі щитом, щоби єдино всією країною відзначати Перемогу, в якій буде і гідність, і свобода, і любов!
