Вшанування пам'яті загиблих воїнів полку "Азов" у рамках відзначення Дня захисників та захисниць України
Відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806/2014 «Про День захисників та захисниць України» щорічно волелюбиві, свідомі та незламні українці відзначають це свято – великий день великих захисників. Також свято має дещо іншу – релігійну та історичну ґенезу: християни грецького обряду святкують день Покрови Пресвятої Богородиці, а також вся Україна відзначає День українського козацтва.
У місяць та рік, коли Колумб відкрив для світу Америку, датована перша згадка про українських козаків. Горді воїни постали пред світом. Ще у далекому 1492 році вся Україна, а відтак – будьмо відвертими – і вся Європа, отримала величезний тил та постійний захист в особі величного українського козацтва. Охороняючи південні території від загарбницьких набігів чужинців, наші воїни стримували їх навалу на всю Європу. Гострі шаблі, козацький гарт та безкомпромісна віра у свою святу заступницю та захисницю – Пресвяту Богородицю – творили справжні дива на полі бою. І лише за наказом катерини II 1775 року осередок козацтва був знищений.
Спіралеподібний розвиток історії нас вкотре повертає до минувшини і водночас нагадує, що сьогодні ми обов’язково повинні змінити цю історичну несправедливість – мусимо не лише відстояти споконвічні українські землі, але й зруйнувати міф та спростувати брехню про велич та могутність сусідньої держави, яка під грифом «спеціальної воєнної спецоперації» нещадно вбиває українських дітей, плюндрує українські землі, нищить наші будинки, пам’ятки мистецтва як історичне нагадування нашого величного національного єства. І лише завдяки нашим безстрашним ЗСУ, полку «Азов», добровольчим батальйонам, територіальній обороні, партизанським угрупованням ворогу не вдається реалізувати свої імперські плани, обумовлені комплексами. З ночі того 24-го, коли українське небо пронизали ворожі літаки, коли здригнулася від вибухів українська земля, покоління українців закарбували у своїй свідомості, ментальності та світогляді нерозуміння, несприйняття та неприйняття безликого, злого й аморального російського – хтозна, чи – народу.
Навесні, коли Наша країна боролася за Бердянськ, Мелітополь, Маріуполь, коли практично всі українці почали волонтерити, донатити, перевозити і переселювати, кремезний, буквально сталевий азовський фронт став скалою південних міст, яку ворог не зміг пробити. Винищувачі, бомбардувальники – ось чим знищували наших захисників. І не знищили. І на компромісне шекспірівське «бути чи не бути» у відповідь всі чули ствердне й безкомпромісне азовське «бути». Народними героями, месниками, сподвижниками стали Волина (Сергій Волинський), Редіс (Денис Прокопенко), Калина (Святослав Паламар), Олег Хоменко, Денис Шлега, Орест (Дмитро Козацький). Це люди, котрі стали уособленням того предвічного козацького духу, міцності та звитяги. Вони живі. Вони відбуваються. А є померлі. Які теж відбуваються. У народній пам’яті, піснях, у ранковому гімні Україні, щоденній молитві, усмішках їх дітей та зболених сльозах сильних матерів, брунатних відтінках хризантем на могилах.
Як виражальний знак поваги до їх пам’яті та подвигів, члени родини загиблих полку «Азов» проводять соціальну інформаційну кампанію «Полк Азов – Янголи Маріуполя». Відтак звертаємося всіх свідомих мешканців Івано-Франківського району та осіб, котрі вимушено покинули свої домівки та проживають у нашому регіоні, не лише пам’ятати про подвиги полеглих, а також підтримати їх рідних у проведенні такої важливої кампанії. Список Героїв та місця розміщення білбордів та сітілайтів з метою вшанування пам’яті загиблих додано за посиланням https://cutt.ly/UVOwzcx.
Кажуть, історію пишуть переможці, а переможені оспівують її у піснях. Так, ми співаємо тужливі пісні, але й величальні та єднальні, а ще маємо тверде, як криця, перо, яким напишемо свою будущину. Свою Україну. І буде небо синє, як волошка, і калинові вишиванки, і стяг синьо-жовтий від Сяну до Дону. І буде тиха й тужлива сльоза Матері.
Дякуємо, наші Захисники! Ви є і завше будете!
Кожен свідомий українець щодня схиляє голову перед вашими подвигами, захисники наші, рідні азовці, перед вашою звитягою, перед вашими матерями, батьками, дружинами, дітьми.
«Народ мій є, народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» (В. Симоненко).
Фото: картина українського художника Олега Шупляка "Боги" (2022 р.) shupliak.art
