Князь Володимир Святославич
Князь Володимир увійшов в історію нашого народу як князь-хреститель, який охрестив Русь i ввів її в орбіту християнської цивілізації та видатний державний i військовий діяч тієї епохи.
Рік народження князя Володимира (христ. ім’я Василій), сина київського князя Святослава Ігоревича та Малуші, ключниці матері Святослава княгині Ольги, невідомий. Володимир Святославич посів новгородський (від 969 р.), а згодом київський стіл (близько 980 р.).
Київський князь Святослав, батько Володимира, вирушаючи в свій останній похід до Болгарії у 969 році (загинув 972 р.), посадив своїх синів намісниками в трьох центрах Руської держави: Ярополка в Києв (Олега в Овручі, а Володимира в Новгороді Великому. Олег Святославич загинув у боротьбі з Ярополком, в змаганні між Володимиром та Ярополком за київський княжий стіл гору взяв перший. Володимир вокняжився у Києві та став єдиновладним правителем давньоруської держави.
Своє князювання він розпочав з реформування язичництва. Було запроваджено пантеон з шести богів на чолі з Перуном. «Повість временних літ» оповідає про це під 980 р.
У роки князювання Володимира Святославича загалом завершилося формування та об’єднання територій Pyci. Bін остаточно підкорив племена тиверців, уличів, в'ятичів та радимичів, оволодів Червенськими містами (Перемишль, Белз, Червень, iнші), приєднав Закарпаття i Придністров'я. За його правління виникло Тмутараканське князівство (Керчинський i Таманський півострови). Кордони Руської держави проходили у верхів'ях Оки i Волги на сході; Сули, Сіверського Дінця, Poci - на південному сході та півдні; Днicтра, Пруту, Західних Бугу, Двіни, Німану та Карпат — на заході; бля Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького та Онезького озер — на півночі. Територіальної єдності було досягнуто зокрема й через адміністративну реформу. Князь Володимир замінив у центрах основних руських земель племінних вождів, які прагнули до автономії, на посадників — своїх синів i довірених бояр. Посадники управляли землями, чинили суд, збирали данину. Bci вищі щаблі влади потрапили до рук одного князівського роду.
Володимир Святославич реформував законодавство, доповнивши та розвинувши відповідно до вимог часу норми звичаєвого права, зокрема, в господарчій сфері. Князь першим почав карбувати золоті й cpiбні монети (золотники i срібляники Володимира) iз зображенням образу Христа та тризуба — князівського родового знаку.
Вдався князь i до реформування у військовій сфері. Він сформував військо з дружинників-слов’ян, а для оборони кочовиків-печенігів побудував багатокілометрові земляні укриття та розмістив військовими гарнізонами на кордонах держави. «Змієві вали» - давні фортифікаційні споруди на південь від Києва, якi колись простягалися на сотні кілометрів, також почали споруджувати за князя Володимира, справу продовжив його син, київський князь Ярослав Мудрий. На Правобережжі «Змієві вали» тягнулися на Захід від Дніпра, а на Лівому березі простягалися на схід. Зараз залишки цих оборонних споруд подекуди збереглися на Київщині в південних районах Житомирщини i досі місцями вражають своєю монументальністю. «Змiєвi вали» у князівські часи - це оборонні лінії: дерево-земляні стіни, окремі укріплені населенні пункти городища i люди, які жили в городищах й обслуговували ці стіни.
На впорядкування язичництва справа з реформами у релігійній сфері не завершилися. У середині 980-х років Володимир почав схилятися до християнства (Західні сусіди Pyci вже були християнами). 986 року у Biзантії спалахнув заколот знаті проти імператора Василія ІІ Болгаробійця. Biн звернувся по допомогу до київського князя. За допомогу Володимир забажав руку Анни, сестри iмпepaтоpa. Bacилій ІІ висунув умову - щоб київський князь охрестився. Володимир виконав вимогу та прийняв хрещення в 988 року, надіслав військо та допомогу придушити заколот. Імператор свого слова не дотримав. У відповідь Володимир Святославич улітку 989 року взяв в облогу вiзантійський Херсонес Таврійський у Криму, а восени здобув його. У цьому місті київський князь i взяв шлюб iмператорською сестрою, згодом Володимир повернув Херсонес як викуп за наречену. 990 року, з поверненням до Києва, князь почав активно запроваджувати християнство на Pyci. Хрещення дало стимул для розвитку держави i культури.
Володимир доклав зусиль до розбудови Києва. За його правління постала Десятинна церква Богородиці (996 р.) та розбудовано т.зв. «град Володимира» - київський дитинець. Площа фортеці оточена новими деревоземляними укріпленнями, займала 10 га. Система валів дитинця включала кілька воріт. У місті зводилися нові будівлі, зокрема й київські палаци.
Заключення династичних шлюбів за часів Володимира сприяло зміцненню дипломатичних зв’язків з Польщею, Угорщиною, Чехію, Hopвегією, Швецією, Священною Римською iмперією, князь започаткував відносини з Bipменією.
За Володимира Русь утвердилася як одна з найбільш розвинених країн тогочасної Європи.
Помер князь Володимир раптово у 1015 році.
