Cказ - небезпечна хвороба
І знову сказ. В червня 2022 року зареєстровано випадок сказу у тварини ( домашньої собаки) в с. Озеряни Олешанської ТГ Івано- Франківського району Івано- Франківської області.
Сказ - смертельне захворювання. Його збудник – вірус «найдрібніший мікроорганізм» виділяється зі слиною хворої тварини. Заразитися можна від укусу, при попаданні слини на подряпину, садно або навіть непошкоджену шкіру, слизові оболонки очей, порожнини рота, носа, при контакті з предметом або одягом, забрудненими слиною хворої на сказ тварини. Важливо знати, що від людини до людини сказ не передається.
Хворіють на сказ усі теплокровні тварини, особливо небезпечними є бродячі собаки, кішки, а з диких тварин – лисиці, вовки: в період хвороби вони втрачають страх перед людиною і заходять в населені пункти. За останні роки саме звірі стали найбільш частими джерелами розповсюдження сказу.
Ознаки захворювання сказом у тварин досить різноманітні. Найбільш характерні – виділення слини , блювота, водобоязнь, агресивність, параліч. У собак і котів частіше бувають буйні форми сказу. Неспокійні і лякливі, вони ховаються по кутках, погано їдять, тікають з хати. Собака може гризти неїстівні предмети, голос у неї стає хриплим або зовсім зникає.
Існує ще тиха (паралічна ) форма. Вона найбільш небезпечна. Основні ознаки – параліч задніх кінцівок, м’язів нижньої щелепи і глотки – можуть бути виражені слабо. Тому, хвороба пізно розпізнається і не приймаються заходи безпеки.
Хворі на сказ лисиці забігають в населені пункти, кидаються на людей і кусають. В пізній стадії захворювання, коли розвиваються паралічі, вони ледве рухаються і їх легко зловити навіть дітям. Це дуже небезпечно, діти не завжди розповідають про те, що сталося, тому батьки не вживають заходів.
Необхідно знати: вірус сказу виділяється зі слиною тварини за декілька днів до появи у них видимих ознак захворювання. При укусі тварину слід , по можливості, прив’язати і звернутися до лікаря, який надасть потерпілому необхідну допомогу, доповість ветеринарній службі про необхідність нагляду за нею. Він триває 10 днів з моменту укусу. Цього достатньо для того, щоб з’ясувати стан тварини.
ЩОБ ПОПЕРЕДИТИ ЗАХВОРЮВАННЯ НА СКАЗ, ТРЕБА ЗАПАМЯТАТИ:
Якщо Ви зустрінете свійську, або дику тварину з незвичною,
нетиповою поведінкою - дуже збуджену, агресивну або навпаки, слабку, мляву, напівпаралізовану – ПАМ’ЯТАЙТЕ: вона може бути хворою на сказ.
Оберігайте всіх, особливо дітей, від смертельної небезпеки, яку криє в собі неправильна поведінка з тваринами.
З метою попередження захворювання необхідно щорічно проводити щеплення собак і котів, не допускати їхнього спілкування з бродячими тваринами. Якщо у Вас сталося лихо і хвора тварина покусала, подряпала, ослинила або тільки зіткнулася з Вами, то від захворювання врятує вчасне звернення за медичною допомогою.
ПАМ’ЯТАЙТЕ:
Сказ неможливо вилікувати, його треба попередити, якщо вчасно зробити щеплення, а ефективність лікування залежить від своєчасного звернення за медичною допомогою. Кожний втрачений день – загроза життю.
Лікар-епідеміолог Івано-Франківського районного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦ КПХ МОЗ України»
Людмила ОНУФРЕЙЧУК
СКАЗ - НЕБЕЗПЕЧНА ХВОРОБА
В Україні за останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ залишається нестійкою. Реєструються поодинокі випадки захворювань, є умови для їх поширення. Про це свідчить тенденція до зростання рівня захворюваності. Так, якщо за період з 1988 по 1999 роки зареєстровано 19 випадків захворювань, то за період з 1998 по 2007 роки – 27 випадків, за період з 2008 по 2017 роки – 31 випадок. Інформує ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ України» № 2422 від 04.07.2018 року «Про епідемічну та епізоотичну ситуацію зі сказу в Україні та стан заходів боротьби з ним».
Багато людей помилково вважають, що сказ просто агресивна поведінка тварин щодо людей та своїх співбратів. Насправді ж це інфекційне, особливо небезпечне гостре захворювання тварин та людей, яке викликається специфічним нейротропним вірусом і характеризується важким ураженням центральної нервової системи, тяжкими клінічними ознаками, таємничістю інкубаційного періоду.
Джерела захворювання: інфіковані і хворі дикі та свійські тварини, які розповсюджують вірус, головним чином зі слиною за декілька днів до появи у них видимих ознак захворювання.
Ознаки сказу тварини: характерна зміна поведінки, яку хазяїн нерідко не помічає. У тварини з'являється апатія, вона уникає людей, ховається в темному місці, не відгукується, коли її кличуть. Іноді буває надзвичайно ласкава до хазяїна, намагається лизнути (в цей час її слина вже заразна). Частіше тварина стає агресивною, стрибає, робить виражені хапальні рухи ротом, гризе предмети навколо себе, землю, гілля. Пізніше внаслідок паралічу гортані, її голос стає хриплим, а гавкіт нагадує виття.
Зараження людини відбувається внаслідок укусів хворих собак, кішок, лисиць, гризунів, які в оскаженілому стані кусають або обслинюють її. Можна заразитися від нібито здорової тварини. При укусі тварину слід, по можливості, прив’язати і звернутися до лікаря, який надасть потерпілому необхідну допомогу, доповість ветеринарній службі про необхідність нагляду за нею. Нагляд триває 10 днів з моменту укусу. Цього достатньо для того, щоб з'ясувати стан тварини.
